Історія ХЕТ починається задовго до його формальної реєстрації. Харківське ентомологічне товариство (або Харківське відділення) входило до складу Українського ентомологічного товариства, яке своєю чергою було підрозділом Всесоюзного ентомологічного товариства (ВЕТ). Напевно, правильніше говорити не про історію товариства, а про етапи розвитку ентомологічних досліджень на Харківщині.
На титульному малюнку розміщено фотографії людей, які були головами та почесними головами товариства. Вони займали видатні посади, заслужили багато титулів і звань, але наводити їхні заслуги зараз не будемо. Обмежимося лише їхніми іменами – гучними іменами в історії ентомологічної науки:
Сергій Іванович Медведєв
Борис Митрофанович Литвинов
Александр Зіновійович Злотін
Олександр Всеволодович Захаренко
Микола Дмитрович Євтушенко
Ентомологічні дослідження в Харкові в XIX столітті
Почнемо з передумов організації у місті Харкові наукового товариства ентомологів, коріння яких сягає середини XIX століття та пов’язане з такими іменами вчених як професори Харківського університету І. А. Криницький, О. В. Чернай, В. А. Ярошевський, П. В. Іванов. Наприкінці XIX століття значний внесок у вивчення фауни комах регіону зробили В. М. Родзянко, А. С. Скоріков, І. Я. Шевирьов, В. В. Рейнгард.
У ХІХ столітті в Харківському університеті працювали шість громадських наукових об’єднань, які сприяли розвитку наукових досліджень. Однім із найстаріших наукових товариств, організованих у середині ХІХ століття, було Товариство випробувачів природи при природному відділенні фізико-математичного факультету, що у період об’єднувало біологів, географів, геологів, палеонтологів, археологів.
Багато вчених і громадських установ Росії та зарубіжних країн виявляли великий інтерес до його видань. Так, у звіті про стан та діяльність Харківського університету у 1901 році зазначено, що Товариство випробувачів природи вислало у минулому році свої видання 128 установам, з яких 44 перебували за кордоном.
На початку XX століття
У товаристві в 10–20 роки починали працювати й найактивніші студенти. Серед них був Віктор Григорович Аверін (1885–1955) – біолог широкого профілю, орнітолог та ентомолог, який понад 45 років очолював у Харківському сільськогосподарському інституті кафедру зоології та ентомології. Після закінчення Харківського університету В. Г. Аверін за завданням уряду очолив у 20-х роках справу охорони навколишнього середовища на Харківщині та в Україні в цілому. В. Г. Аверін мав талант створення громадських організацій, він організував в Україні товариства мисливців та рибалок, любителів-садівників, квітникарів; продуктивно займався видавничою діяльністю; брав участь у організації польового стаціонару під Харковом для широких біологічних досліджень у природі – Донецької біологічної станції (на річці Сіверський Донець біля селища Гайдари). В. Г. Аверін багато зробив для збереження колишнього маєтку Фальц-Фейнів «Асканія Нова», що існував з 1898 р. в Херсонській області, брав участь в організації там першого степового заповідника «Чаплі».
Відновлення після війни
Після закінчення Другої світової війни на запрошення Івана Миколайовича Буланкіна – ректора ХДУ – до Харкова приїжджає Сергій Іванович Медведєв. Ректор запросив С. І. Медведєва до рідного міста з метою організації спеціалізованої (другої в СРСР після Москви) кафедри ентомології (п’ятої зоологічної кафедри на біофаку ХДУ). З 1 вересня 1947 р. кафедра почала працювати. Її очолив завідувач С. І. Медведєв, який щойно повторно захистив на найбагатшому довоєнному матеріалі докторську дисертацію. Його вірним помічником і однодумцем була доцент Дора Самойлівна Шапіро. Попереду були десятки тисяч кілометрів у щорічних тривалих експедиціях Україною, Молдовою, Північним Кавказом, Дагестаном; 17 монографій С. І. Медведєва (серед них − п’ять томів «Фауни СРСР», що нікому не вдалося перевершити); розширення кафедри у відділ НДІ біології; 6 докторів наук ентомологів на факультеті (С. І. Медведєв, О. О. Устинов, В. Г. Шахбазов, Д. С. Шапіро, М. П. Божко, А. К. Шевченко); численна аспірантура, сотні студентів, що спеціалізуються з ентомології на денному, вечірньому та заочному відділеннях біологічного факультету; становлення харківської школи ентомологів та учні – вчені вищої кваліфікації; нарешті, світова популярність – замовна монографія з Міністерства сільського господарства Китаю; рекомендована доповідь на XIII Міжнародному ентомологічному конгресі в Москві в 1968 році… Але все це було потім, протягом 25-річної роботи кафедри ентомології ХДУ…
А наприкінці 40-х років у Харкові настала нагальна потреба об’єднати зусилля ентомологів різних установ у єдину науково-громадську організацію. У цьому випробовували необхідність ВНЗ – для підвищення рівня підготовки студентів, для узгодження напрямів досліджень, – та галузеві НДІ, санепідстанції, станції захисту рослин – для кваліфікованого визначення комах, консультацій з питань екології, зоогеографії, прикладних питань сільськогосподарської, медичної, ветеринарної ентомології, судової експертизи.
Створення Харківського ентомологічного товариства як відділення УЕТ
Ініціатива створення у м. Харкові відділення Ентомологічного товариства виходила від професорів Віктора Григоровича Аверіна та Сергія Івановича Медведєва.
На початку 1949 року було закладене офіційне започаткування Харківському ентомологічному товариству, яке працювало згідно зі статутом Всесоюзного ентомологічного товариства при АН СРСР. У перше десятиліття в ньому було від 20 до 35 осіб, його членами в основному були співробітники вишів. Робочі засідання Товариства проходили щомісяця у приміщенні кафедри зоології та ентомології Харківського сільськогосподарського інституту на вул. Мироносицькій, 92. Головували на засіданнях Віктор Григорович або Сергій Іванович, а після смерті В. Г. Аверіна наприкінці 1955 року вести засідання стали поперемінно голова товариства С. І. Медведєв і професор Олексій Олексійович Мігулін, який прийняв завідування кафедрою сільськогосподарського інституту. Зазвичай на засідання виносилися дві солідні наукові доповіді щодо загальної, сільськогосподарської чи лісової ентомології, 2–3 коротких повідомлення, інформація про експедиції, участь у конференціях, про хід виконання дисертаційних робіт та ін. Наприкінці засідання проходив прийом до членів Товариства.
На щомісячних засіданнях було завжди дуже цікаво, навіть дещо урочисто, і водночас по-домашньому затишно. Дискусії за повідомленнями часто розгорялися досить гарячі, але завжди дотримувалися коректних відносин між опонентами. У ці роки на засіданнях незмінно були присутні співробітники кафедри Харківського сільськогосподарського інституту – завідувач кафедри професор Олексій Олексійович Мігулін, доцент Лідія Федорівна Краснопільська; ті що щойно закінчии аспірантуру – Борис Митрофанович Литвинов, який пройшов усю війну, та Йосип Трохимович Покозій, асистент асистент Зоя Прокопівна Борисова (секретар ХЕО) та дві дуже молоді співробітниці (в майбутньому – доценти кафедри) – Катерина Георгіївна Ваганова та Віра Іванівна Цибулько. З Харківського державного університету приходили професор Сергій Іванович Медведєв (голова ХЕО), доценти Дора Самойлівна Шапіро, Марія Павлівна Божко, асистент Галина Миколаївна Левчинська, аспірант Віра Сергіївна Солодовникова. Відвідували засідання професор Олександр Олександрович Устинов (медичний ентомолог) – завідувач відділу екології у НДІ біології ХДУ – та доцент Валерій Гаєвич Шахбазов, який вступив до ХЕО ще за В. Г. Аверіна. В. Г. Шахбазов у 1948–1949 рр., ще будучи студентом, привіз із Приморського краю Далекого Сходу дикого тутового шовкопряда та уссурійського дубового шовкопряда і проводив у Харкові дуже цікаві експерименти. Був завжди активно виступав Олександр Володимирович Заговора (Інститут рослинництва), з лісового інституту приходив завідувач відділу захисту лісу Олексій Гайович Тремль та старший науковий співробітник Михайло Олександрович Анфінников. Студенти, що спеціалізуються на ентомології, у 50–60-ті роки засідання Товариства не відвідували.
Розвиток достіджень в середині XX століття
З середини 60-х років почалося значне зростання числа членів ХЕТ, насамперед, за рахунок численної аспірантури у ХДУ та ХСХІ. Закінчивши аспірантуру, низка ентомологів сформувала нові колективи в різних установах Харкова та області (Г. О. Тимченко, Ю. П. Максимова, Р. А. Огуль, Є. М. Білецький, Л. П. Істоміна, О. О. Міщенко , К. П. Корж, А. Й. Ковалик та ін).
Крім того, значно активізувалася участь студентів у наукових дослідженнях, і було ухвалено рішення про прийняття студентів старших курсів до членів Ентомологічного товариства (з 70-х років). Дещо пізніше також були залучені до членства та роботи в Товаристві практичні працівники – ентомологи санепідстанцій міста та області, станцій захисту лісу, захисту рослин та ін.
На початку 70-х років. у Харківському ентомологічному товаристві було вже до 100 осіб, ця чисельність утримувалася надалі протягом 30 років з коливанням у 10–20 осіб. У цей період ентомологи працювали у 18 установах міста та області: 5 ВНЗ, 8 НДІ, на обласній санітарно-епідеміологічній станції та ряді районних СЕС, на опорних пунктах захисту рослин.
Тематика наукових досліджень ентомологів Харкова у 70-х роках була дуже різноманітною та відображала майже всі напрямки в ентомології. Загальна ентомологія була представлена еколого-фауністичними дослідженнями різних груп комах у великому регіоні південного сходу країни (Україна, Молдавія, Передкавказзя, Північний Кавказ, Дагестан). При цьому все більшого значення набував аспект вивчення закономірностей зміни ентомофауни під впливом впливу антропогенного фактора та як логічне продовження – вихід на природоохоронну тематику.
Природоохоронна тематика як провідна для 70-90-х років
У 70–90-х роках у дослідженнях ентомологів Харкова дедалі більшого місця займає природоохоронна тематика.
У 1998 році вийшла довгоочікувана ухвала про створення в Харківській області Гомольшанського природного національного парку. Питання про необхідність і доцільність створення такої території, що охороняється на сході України, на кордоні двох ландшафтно-кліматичних зон було підготовлено всім ходом біологічних досліджень, розгорнутих з початку XX століття вченими Харківського університету, Харківським товариством випробувачів природи. У зв’язку з винятковістю природних умов за середньою течією річки Сіверський Донець у 1914 році було організовано Донецьку біологічну станцію. До 1970 року вчені ХДУ (біологи та географи) почали клопотати про створення на території трьох лісництв Зміївського району Харківської області (24 тис. га) заповідної території, що має статус державного природного національного парку.
Робота з наукового обґрунтування створення Гомольшанського природного парку велася у двох напрямках: підбивалися підсумки досліджень минулих десятиліть та переобстежувалася фауна комах, з’ясовувався сучасний її стан (при цьому були складені кадастри низки видів та груп комах, що підлягають охороні в регіоні та в Україні загалом). У цих дослідженнях взяли активну участь ентомологи ХДУ: С. І. Медведєв, Д. С. Шапіро, В. С. Солодовнікова, В. М. Грама, Г. М. Левчинська, Н. С. Прудкіна, Ю. П. Максимова. До роботи було залучено студентів-ентомологів, які вивчили в 70-90-х роках. багато компонентів ентомофауни: О. Г. Кірейчук, О. В. Прісний, О. Ф. Бартенєв, Л. І. Пєєва, В. П. Перваков, С. Г. Гамюнова, Т. Ю. Маркова, О. О. Прокопенко, О. Г. Шатровський, Л. Й. Єфименко, І. П. Леженіна, Н. Ю. Полчанінова, Д. Ю. Москаленко, О. І. Ключник, О. Є. Харченко та ін.
Результати обстеження ентомофауни були опубліковані авторськими колективами у багатьох центральних виданнях, у Віснику ХДУ, в монографії «Північно-Донецький природний комплекс», апробовані на VII та XII Міжнародних симпозіумах з ентомофауни Середньої Європи (1977 та 1988 рр.). В. Г. Шахбазов взяв участь у складанні текстів наукового обґрунтування, спрямованих до Міністерства, та інших вирішальних питань інстанції.
Ентомологи Харкова взяли також активну участь в обґрунтуванні організації регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» (О. В. Захаренко, М. О. Філатов, І. П. Леженіна, Т. Ю. Маркова, В. М. Грама, Н. Ю. Полчанінова та ін).
Прикладні напрями досліджень
У Харківському педагогічному інституті активізується ентомологічний напрямок досліджень ентомолога та гідробіолога доцента Всеволода Борисовича Захаренка, який у цей період керував підготовкою дисертацій з водної колеоптерофауни чотирьох спеціалістів (двоє з яких – Віктор Микитович Грама та Олександр Георгійович Шатровський) – закінчили Харківський державний університет.
У галузі сільськогосподарської ентомології пріоритетними стали дослідження з біологічних методів захисту рослин, інтегрованих систем захисту та прогнозування чисельності комах (Б. М. Литвинов, Г. І. Шаруда, X. X. Рамакаєв, В. І. Цибулько, Є. Г. Ваганова, М. М. Литвинов, М. Д. Євтушенко, А. В. Заговора, Є. М. Білецький, А. В. Мізер, О. Л. Зозуля, Ю. Г. Красиловець, Г. А. Посилаєва, Т. Ю. Маркова та ін.).
В УкрНДІ шовківництва (раніше Українська станція шовківництва), окрім розвитку наукових основ шовківництва, започатковано новий напрям – технічної ентомології (А. 3. Злотін, М. Є. Браславський, А. Л. Злотіна та ін.).
Дедалі більше використовуються як лабораторні об’єкти комахи (кімнатна муха, тутовий та дубовий шовкопряди) при проведенні еколого-генетичних та біофізичних експериментів (кафедра генетики та цитології та НДІ біології ХДУ під керівництвом професора В. Г. Шахбазова).
Розвивається серйозна робота колективу ветеринарних ентомологів в Інституті експериментальної ветеринарії, де відділом захисту тварин від комах та кліщів завідував протягом тривалого періоду енергійний та творчо активний Костянтин Павлович Корж та наукові співробітники І. А. Машкей, О. О. Міщенко.
Під керівництвом доктора наук Ганни Кіндратівни Шевченка (ХДУ) та молодого спеціаліста Ніни Сергіївни Прудкіної було розпочато масову підготовку фахівців з медичної ентомології. Щороку лише на заочному відділенні проходили підготовку з медичної ентомології до 20 осіб. У відділі особливо небезпечних інфекцій Харківської обласної СЕС контролював епідеміологічну обстановку в природних осередках акаролог Володимир Олександрович Наглов, який закінчив аспірантуру у професора А. А. Мігуліна.
У відділі захисту лісу УкрНДІЛГА в цей період було розширено штат наукових співробітників (завідувач – канд. біол. наук Йосип Дмитрович Авраменко, а з 1984 р. – канд. біол. наук Георгій Олександрович Тимченко, аспірант С. І. Медведєва).
Період головування Б. М. Литвинова
До кінця 70-х років у зв’язку з переїздом ХСХІ з міста в селище Рогань, а також тяжкою хворобою голови ХЕО професора Сергія Івановича Медведєва (помер 16 квітня 1979 року) робота Харківського відділення УЕО загалом дещо послабшала при збереженні інтенсивності та кваліфікованих досліджень в окремих колективах. Було порушено регулярність спілкування ентомологів. Декілька засідань було проведено в ХДУ під головуванням професора І. Т. Покозія. Але великому вузівському колективу ентомологів ХСХІ важко було їздити на засідання до Харкова.
На початку 1980 року харківські ентомологи обирають головою свого відділення доктора біологічних наук професора Бориса Митрофановича Литвинова, який змінив на завідуванні кафедрою зоології та ентомології ХСХІ професора А. А. Мігуліна. Під головуванням Б. М. Литвинова товариство працювало протягом 80-х. Засідання проходили здебільшого у селищі Рогань у прекрасному новому приміщенні кафедри зоології та ентомології ХСХІ, а іноді – в Інституті рослинництва або у ХДУ – не менше 8 засідань на рік; збори були багатолюдними та інформативно насиченими, багато були присутні молоді. У це десятиліття всі дисертаційні роботи, що готувалися, проходили апробацію на засіданнях товариства.
Треба сказати, що у 70-х роках виші Харкова дали велику групу здібних фахівців-ентомологів, більшість яких досить швидко після закінчення вузу завершили розпочаті багатьма ще на студентській лаві дослідження, захистили кандидатські дисертації та надалі плідно працювали, склали активну основу харківського і навіть зайняли ключові позиції у своїх установах та у відділеннях товариства (Н. Д. Євтушенко, О. В. Захаренко – ХСХІ, О. В. Астахова – Музей природи ХДУ, О.Г. Кірейчук – ЗІН АН СРСР, О.В. Прісний − Білгородський держуніверситет, В. Л. Мєшкова і С. Г. Гамаюнова − інститут лісового господарства, О. Ф. Бартенєв, Т. Г. Романькова, О. Г. Шатровський − ХДУ, Т. Ю. Маркова − інститут рослинництва, О. О. Прокопенко – інститут судової експертизи), у 80-х рр. − Н. Ю. Полчанінова (ХДУ), І. П. Леженіна (ХСГІ), Д. Ю. Москаленко (Музей природи ХДУ), О. Є. Харченко (лісовий інститут).
Харківські ентомологи завжди виявляли велику активність в участі у наукових з’їздах, конференціях, симпозіумах − як в Україні, так і в Росії, більшості республік Середньої Азії та Закавказзя, Молдови. Брали участь у З’їздах ВЕТ (від 100-річчя Російського Ентомологічного товариства у 1959 р. до X з’їзду ВЕТ у 1989 р.) та у п’яти з’їздах УЕО.). У 1969 р. велика група харківських ентомологів взяла участь у XIII Міжнародному Ентомологічному конгресі у Москві, де замовну доповідь зробив С. І. Медведєв – про необхідність охорони комах як найважливішого компонента біогеоценозів. Харків’яни брали активну участь у Міжнародних симпозіумах з ентомофауни Середньої Європи (1977 р. – Ленінград, 1988 р. – Київ). У 80-х роках. ентомологи Харкова взяли участь у ІІ та ІІІ З’їздах Українського ентомологічного товариства (1981 – Ужгород, 1985 – Канів).
Становлення Харківського Ентомологічного Товариства під керівництвом О. В. Захаренка
У 1989 році Рада ХЕО вирішує провести радикальні зміни в керівництві – надати можливість виявити велику ініціативу молодим членам Товариства. Призначаються перевибори керівництва Харківського відділення товариства, Б. М. Литвинов пропонує обрати головою товариства доцента своєї кафедри Олександра Всеволодовича Захаренка. Склад Ради було оновлено. Олександр Зіновійович Злотін був затверджений у статусі почесного голови товариства та сумлінно виконував ці організаційно-представницькі обов’язки до кінця життя.
Державне фінансування наукових досліджень, що помітно погіршилося, спонукало О. В. Захаренка прийняти рішення про заснування спеціалізованого підприємства, здатного здійснювати матеріальну підтримку наукових досліджень у галузі ентомології. Таким підприємством стало Держрозрахункове науково-виробниче підприємство «Стигма», яке забезпечувало населення Харківської області засобами захисту рослин, добривами, насінням культурних рослин, що брало участь у фінансуванні експедицій, наукових форумів, видавничої діяльності ентомологічного товариства.
З 1993 року Харківське ентомологічне товариство виступило з правами юридичної особи, що дало змогу поряд з координацією науки вести активну комерційну діяльність. Голова товариства О. В. Захаренко виявив себе як чудовий організатор та інноватор. Йому вдалося не лише зберегти товариство у ці нелегкі для країни роки, а й розширити його склад до 144 осіб, розпочати випуск свого журналу «Вісті Харківського ентомологічного товариства» (з 1993 року). Центр активної діяльності у цей час перемістився до приміщення за адресою: провулок Конторський, 3. Тут розмістилося Харківське ентомологічне товариство. ХЕТ стало першим та останнім регіональним ентомологічним суспільством, яке мало власне приміщення. Тут же було створено бібліотеку та музей, організовано робочі місця для ентомологів – як фахівців, так і студентів – хто працював із колекціями музею. На цю адресу успішно запрацювало підприємство «Стигма». У цей час виникла чудова традиція: відзначати новий ентомологічний рік. На новорічне засідання товариства з’їжджалися ентомологи з різних міст України, приїжджали ентомологи з Росії та Білорусії.
Харківське ентомологічне товариство у 90-х роках брало участь в організації низки наукових з’їздів, конференцій, симпозіумів: 1992 р. – ІV З’їзд Українського ентомологічного товариства; 1993 р. – Міжнародний симпозіум «Ентомологічні дослідження у заповідниках степової зони»; 1994 р. – Міжнародний симпозіум «Комунікація комах та сучасні методи захисту рослин»; 1995 р. – Обласна науково-практична конференція «Екологічні проблеми Харківської області»; 1996 р. – Міжнародний семінар “Розвиток системи міждержавних природних територій, що особливо охороняються”; 1998 р. – V З’їзд Українського ентомологічного товариства.
Період боротьби за збереження статусу
На початку ХХІ століття тенденція загального зниження наукової активності країни відбилася й на роботі товариства. Його чисельність впала до 80 осіб, колективна діяльність потіснилася індивідуальною та корпоративною. Після раптового відходу з життя голови ХЕТ О. В. Захаренка у 2003 році головою товариства було обрано проф. М. Д. Євтушенка. На той час він був ректором Аграрного університету. Перебуваючи на посаді ректора, М. Д. брав активну участь у житті товариства і, незважаючи на матеріальне становище агроуніверситету, що різко погіршилося, знаходив кошти на утримання його приміщення. Однак після того, як у 2007 р. Євтушенко залишив посаду ректора університету, товариство втратило приміщення у Конторському провулку, та могло збиратися на нерегулярні засідання у Музеї природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (колишнього ХДУ). У цей час без власного приміщення, основне завдання Товариства полягало у збереженні журналу, як професійного, його регулярному випуску, збереженні колекцій та бібліотеки товариства. Із цими завданнями харківські ентомологи впоралися.
У 2012 році внаслідок зусиль О. З. Злотіна та його сподвижників (серед яких був і співробітник ЗІН РАН О. Г. Кірейчук), ХНУ надало товариству приміщення під бібліотеку та колекції у новому для університету корпусі (колишній будівлі Військової академії імені Говорова) на 8-му поверсі. У цей час – нелегкий для ентомологів – період суспільство очолив Олександр Георгійович Шатровський. Його зусиллями було організовано ремонт приміщення, перевезення колекції та бібліотеки. У цей «будівельний період» саме О. Г. як голова став справжнім капітаном нашого ентомологічного корабля. Це відразу ж дало змогу регулярно збиратися на засідання та знову відчути єднання харківських ентомологів. Активна робота поновилася. Товариство пройшло всі необхідні перереєстрації та відкрило свій власний сайт.
Харківське ентомологічне товариство провело у 2018 році черговий ІХ З’їзд Українського ентомологічного товариства і готується до участі в X З’їзді в Києві (жовтень 2023 р.).
За матеріалами статті: К истории организации и деятельности Харьковского отделения Украинского Энтомологического Общества / В. С. Солодовникова, А. В. Захаренко, Т. Ю. Маркова // Вісті ХЭТ. – 1998. – Т. 6, вип. 2. – С. 161–171. (З необхідними доповненнями про події в XXI столітті)